


Памятаймо
Колосся руки вгору підіймає,
І жалібно сльозами землю омиває.
І тихо припада до чорної ріллі-
Це ,"золото", святиня на столі !
Таке зернятко у руках своїх тримали,
У жорнах в борошенце протирали.
Не віяли, не провівали
Із гостюками, сміттям паляницю випікали.
Яке страхіття, голодом морити...
Водицю із криниці пити й пити.
Яке життя минулого страждань,
В роки голодомору, не мали сподівань.
Рождалися у муках ще й на ниві,
Матусі молоді ,такі вже сиві.
І пухли руки, животи в малечі,
Який страшний тягар лягав на плечі.
Жували мерзлу, чорну картоплину,
У рабстві гнули, стомленую спину.
Це ,Голокост, його потвора-
Забрала все в людей з комори,
Була команда: придушити і селянина- голодом убити!
Тіла померлих скручені в ровах,
Хтось від безсилля виносив діток на руках
![]() |
|